ЗАЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. залу́плять; док., перех., розм.

1. Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила (Сл. Гр.).

Залу́плювати (залупи́ти) о́чі — вивертати повіки.

2. тільки док. Взяти дуже високу ціну за що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 195.

Залу́плювати, люю, єш, сов. в. залупи́ти, плю́, пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Грин. III. 547. — о́чі. Выворотить вѣки. Залуплює очі. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 61.