ЗАЛУ́БНІ, бень, мн., діал. Сани з кузовом. Одного вечора він покликав візника і велів йому на другий день злагодити залубні і дві пари коней (Фр., III, 1950, 292); -На сани! Всім на сани! — Кому припали звичайні роботящі гринджоли, кому залубні з високо вигнутими полозками (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 195.