ЗА́ЛПОМ, присл.

1. Одночасно з кількох рушниць, гармат і т. ін. (про постріли).

2. перен. Не відриваючись, не переводячи подиху; відразу. Він випив залпом майже півсклянки захололого чаю (Жур., Опов., 1956, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 195.