ЗАЛО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заломи́ти. Чутно якийсь стогін. Тірца.. спиняється над одним чоловіком, що саме обернувся горілиць і простяг до місяця заломлені в розпачі руки (Л. Укр., II, 1951, 150); Перед його очима враз постала згорблена постать матері з заломленими на сухих грудях руками (Збан., Між.. людьми, 1955, 33); Смугаста шапка-пілотка, заломлена завзято набакир, немовби свідчила про відчайдушний неспокій цього хлопця (Хижняк, Тамара, 1959, 249).

2. прикм., фіз. Утворений внаслідок заломлення. Заломлений промінь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 194.