ЗАЛО́МИСТИЙ, а, е, рідко. Звивистий, з різкими поворотами. І посунула могутня й бурхлива юрба тихими заломистими вуличками, залитими вогняним золотом сонця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 194.

Зало́мистий, а, е. Изгибистый, излучистый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 60.