ЗАЛИЧКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док; перех., буд. Покривати стіни споруд; спеціальним матеріалом для міцності або окраси. Він забирав з усіх бетонних установок на тунельних, дільницях готові масиви для обличкування й наполягав, щоб неодмінно й заличкувати похилий тунель (Ле, Міжгір’я, 1953, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 186.

Заличко́вувати, вую, єш, сов. в. заличкува́ти, ку́ю, єш, гл. Прикрывать, прикрыть, замаскировать, закрыть плохое лучшимъ. Чи ви бува не заличкували льону: він зверху гарний, а насподі який? Лебед. у. Другий бік у каністасеві аж ніже ж тобі не заличкований: гвіздочки тобі та горити́чки на видлі. Екатерин. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 59.