ЗАЛИ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зализа́ти. Очі [у Ігнатовського] вузенькі, якісь сонні, волосся ріденьке, жовто-сіре, старанно зализане на жовту лисину (Збан., Єдина, 1959, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 185.

Зали́заний, а, е.

1) Зализанный.

2) Прилизанный. Вертить лисою зализаною головою перед хлопцями. Левиц. ПЙО. І. 363.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 58.