ЗАЛИ́ВИСТИЙ, а, е. Те саме, що зали́вчастий. На палубі — легкі кроки, ясніюча, що аж вилискує, добре начищена підлога і безжурний, заливистий сміх (Епік, Тв., 1958, 257); Тільки заливиста пісня солов’я дзвенить у прохолодній тиші (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 185.