ЗАЛЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЛЕ́ЖАТИСЯ, жуся, жишся, док.

1. Лежати протягом тривалого часу або довше, ніж треба. Яким почав байдикувати й залежуватись (Н.-Лев., І, 1956, 181); // Залишатися довго без використання, відправлення, збуту і т. ін. Книги Шевченка належать до тих, які не залежуються на полицях книгарень (Літ. газ., 10.1 1961, 1); Залежався лист так неможливо довго через те, що я хотіла його відправити вкупі з перекладом, а переклад затримався (Л. Укр., V, 1956, 278).

2. Утрачати свіжість або псуватися внаслідок тривалого лежання, невикористання. — Нащо ти надіваєш усі квітки та стрічки? — Та коли залежались у скрині (Н.-Лев., II, 1956, 275).

3. тільки недок., діал. Залежати (див. зале́жати¹ 2) — Якби ж пак це залежалось од нас, — сказала Мокрієвська (Н.-Лев., IV, 1956, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 182.

Зале́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. зале́жатися, жуся, жишся, гл. Залеживаться, залежаться. Грицько собі був хазяїн хороший… було і на вбогого старця. Лишки тільки не залежувалися. Г. Барв. 136. Залежався куций в соломі. Ном. № 14088.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 57.