Про УКРЛІТ.ORG

залежаний

ЗАЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.

1. Який ущільнився, став твердим від тривалого лежання. Ранньої весни, коли запарує сизими димками лісова залежана земля, на заснулих бруньках дерев з’являться ледве помітні сліди зростання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 276); // Який, довго перебуваючи у нерухомому стані, втратив гнучкість або затерпнув, почервонів (про частини тіла). Хома зводиться врешті. Розминає залежаче тіло і ліниво, поволі, весь кострубатий і чорний, відходить у пітьму (Коцюб., II, 1955, 65); Вушка у неї [Галі] були рожеві й прозорі, одне навіть червоне — залежане у сні (Перв., Дикий мед, 1963, 100).

2. Який довгий час не використовується, лежить без ужитку. Нелині очі поволі звикають до зеленкувато-темної сутіні в кімнаті, в якій тхне сирими залежа-ними речами чи нафталіном (Вільде, Сестри.., 1958, 362); Зраділий можливості збути залежані речі, комірник без накладної навантажив колгоспну машину збруєю, провів до воріт (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 47); // Несвіжий або зіпсований унаслідок тривалого лежання, поганого зберігання. І полиняли мої яскраві спогади, як давній, залежаний, цвілий крам (Вас., II, 1959, 31); Тьотя безпорадно тримала на руках свою залежану, побиту міллю корсетку (Гончар, Земля.., 1947, 22); Пахло залежаним сіном, кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними листочками (Рудь, Гомін.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 181.

вгору