ЗАЛА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до залата́ти, Під залатаною на плечах ватянкою вгадувалася широка м’язиста спина (Руд., Остання шабля, 1959, 167): * Образно. Залатане озеро Зеленим лататтям (Дор.. Літа.., 1957, 49); // у знач. прикм. Виходжу. Бачу: стоїть у залатаному кожушку якась чорна, заросла бородою людина з кийком у руках (Ле, В снопі.., 1960, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 180.