ЗАЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до залама́ти 1. На ньому була новенька, щойно випрасована, піджачна пара, новенький, ще не заламаний кеп, новенькі, аж блискучі, гостроносі жовті черевики (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 180.