ЗАЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Закрити, забити що-небудь. Заладнати щілини.

Заладна́ти но́гу коне́ві (коню́) — підкувати коня. —Ой ковалю, ти, ковалю, Коню ногу заладнай! (Ус., І сьогодні.., 1957, 101).

2. Те саме, що зала́годити 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 179.

Заладна́ти, на́ю, єш, гл. = Залагодити. Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати. Г. Барв. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 57.