ЗАЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., діал.

1. Налагодити, спорядити. — Я би вас одно просив, дєдику, — мовив далі Василь. — Я заладжу візок, сідайте, поїдемо до Жаб’я (Фр., IV, 1950, 411).

2. перен. Уладнати (справи і т. ін.). Люба мамочко!..Так от я.. хочу на який час тут у Києві зостатись, бо вже не знаю, коли я в нього навернуся другий раз, а тут ще далеко не всі справи з плеядою заладила (Л. Укр., V, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 179.