ЗАЛ, у, ч.

1. Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін. Зал засідань нагадує студентську аудиторію (Кир., Вибр., 1960, 276); Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній (Коч., II, 1956. 236); Їх ждали, готувалися, прикрасивши концертний зал вінками з сивої ялини і туї (Кучер, Чорноморці, 1956, 62); Черговий збір влаштували у фізкультурному залі (Донч., V, 1957, 452); Будинок пульта стояв вище за машинний зал (Баш, На землі.., 1957, 35); // Про людей, що є в залі. Зал весело реагує на жартівливі слова академіка (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 199).

2. заст. Простора кімната в квартирі, признач. для прийому гостей, розваг і т. ін. І вдень він даремне розваги шука, а потім по ночах марою блука, обходить всі зали й кімнати (Л. Укр., І, 1951, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 179.