ЗАКІПТЮ́ЖЕНИЙ, а, е, розм. Укритий кіптявою, сажею, пилюкою і т. ін. Біля куреня майже не затухало вогнище — над ним висів чорний, закіптюжений казан, в якому любив Кисачка варити багату рибальську юшку (Збан., Переджнив’я, 1960, 144); На тракторі сиділа дівчина, кругловида, закіптюжена, у засмальцьованім комбінезоні, в червоній, як шмат полум’я, косинці (Гончар, Маша.., 1959, 20); Він сидів охляп на коні, ..сорочка розхристана, піт промиває доріжки на закіптюженому обличчі (Тют., Вир, 1964, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 145.