ЗАКУ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. заку́шувати¹. Навіть дочка не вимагала більше слів. Тільки бігала очицями на материні сльози, на характерну для неї манеру закушування спідньої губки (Ле, Міжгір’я, 1953, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 178.