ЗАКУЧУГУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., рідко. Засипати, завалити снігом, утворивши кучугури // безос. Лютує зима. Валить сніг, кушпелить завірюха. По самі вікна замело, закучугурило Кримку (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 178.