ЗАКУЧЕРЯ́ВЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАКУЧЕРЯ́ВИТИСЯ, иться; мн. закучеря́вляться; док.

1. Витися, завиватися кільцями; ставати кучерявим (про волосся).

2. перен. Здійматися, рухатися, закручуючись кільцями. Перед очима догори злітали клубки молочної піни, закучерявлювалися, закручувалися і падали вниз, мов у прірву (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160); Огороджений залізними гратками, шалено крутився в своїй клітці ремінний пас, рвучись на волю. Закучерявилась, зав’юнилась стружка (Донч., III, 1956, 401); В переддень Нового року з досвітку закучерявилися над коминами веселі дими. Колгоспниці напікали, наварювали на три дні (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 104).

3. перен. Розпускатися, розквітати, викидаючи листочки (про рослини). Берізка на горбі.. відтала, ожила, Закучерявилась, зробилась невпізнанна (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 61); Великий старий кущ чорної смородини.. закучерявився і викинув довгі сережки блідого цвіту (Перв., Материн.. хліб, 1960, 181); Обабіч дороги, аж ген-ген — куди око дістає, закучерявилися зелені вруна колгоспної озимої пшениці (Вишня, II, 1956, 150); // Покриватися буйною рослинністю. Широкі простори зазеленіли буйними пшеницями, закучерявилися буряковими плантаціями (Панч, В дорозі, 1959, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 178.