ЗАКУТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., діал. Почати кутуляти. Знову налив [Порох] чарку і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув… (Мирний, II, 1954, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 177.

Закутуля́ти, ля́ю, єш, гл. Задвигать ртомъ, плохо пережевывая пищу или перемѣщая во рту напитокъ. Налив чарку і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув. Мир. ХРВ. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 57.