ЗА́КУТЕНЬ, тня, ч., розм.

1. Віддалене, малопомітне місце.

2. перен. Місцевість, віддалена від великого адміністративного і культурного центру; глушина. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Сл. Гр.)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 176.

За́кутень, тня, м. Уголокъ, глухое мѣсто. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 56.