ЗАКУРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Покритий пилом, курявою; запилений. Його я бачив: йшов він рано По закурілих вулицях, І дні майбутнього Ірану В його світилися очах (Шпорта, Вибр., 1958, 173).

2. Покритий кіптявою; закоптілий. За всіх, молодих і старих, Ми клятву дамо перед боєм, Що стін закурілих твоїх Не бити ворожим набоям (Укр.. думи.., 1955, 385).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 175.