ЗАКУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. заку́рювати. Одна [риба] йшла на засіл, інша — на закурювання, а інша — на обід рибалкам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 175.