ЗА́КУП, а, ч. У стародавній Русі — бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором — «рядом», звались рядовичами. Однією з категорій рядовичів були закупи. Ця назва походить від певної суми грошей (купи), одержаної в борг від хазяїна з умовою відробітку (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 173.