ЗАКУ́БРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКУ́БРИТИ рю, риш, док., перех., рідко. Щільно закривати, припиняючи доступ, прохід куди-небудь. — Виходів з гаваней тільки два. А закубрюємо ми.. всі чотири гавані (Смолич, V, 1959, 474); [Лотоцька:] Він може справді таки.. заткнути вікна шинелями або прозодежею герметично закубрити… (Мик., І, 1957, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 172.