ЗАКРІПОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКРІПОСТ́ИТИ ощу́, ости́ш, док., перех., заст. Те саме, що закріпа́чувати. [Аврам:] Був вільний — закріпостили (К.-Карий, І, 1960, 97).

Ду́шу закріпости́ти кому — перестати володіти собою потрапити в моральну залежність від кого-небудь. Як вишукав [сотник] ..відьму, та їй і піддався, і чортяці душу закріпостив (Кв.-Осн., II, 1956, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 168.

Закріпоща́ти, ща́ю, єш, сов. в. закріпости́ти, щу́, сти́ш, гл. Закрѣпощать, закрѣпостить. І як степи запорозські тоді поділили і панам на Україні люд закріпостили. Шевч. 260.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 55.