ЗАКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.. ЗАКРІПИ́ТИСЯ, іплю́ся, і́пишся; мн. закрі́пляться; док.

1. Використовуючи яке-небудь кріплення, набувати стійкого положення, ставати нерухомим.

2. Зміцнюючись, утверджуватися на довгий час, ставати тривалим, постійно діючим. Ленінський принцип демократичного централізму закріплюється в і вому Статуті і розвивається далі на основі нагромадженого досвіду партійного будівництва (Ком. Укр., 12, 1961, 23); Потреба в дедалі більшому збуті своїх продуктів жене буржуазію по всій земній кулі. Скрізь мусить вона загніздитися, скрізь закріпитися, скізь встановити зв’язки (Комун, маніф., 1947, 17).

3. військ. Здійснювати певні заходи, щоб утриматися, залишитися на захопленій позиції. Поки орда шукала обхід чи пробиралася через вали, наші вони закріплювалися на нових позиціях (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 25); По тому мосту.. помчали танки, мотопіхота і, закріпившись на правому березі, повели атаку на ворожу оборону (Рибак, Час.., 1960, 54).

4. тільки недок. Пас. до закрі́плювати. До колод вставляється залізко, що закріплюється клином (Сто. буд. справа, 1957, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 168.