ЗАКРІПА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся. док., іст.

1. Ставати кріпаком.

2. тільки недок. Пас. до закріпа́чувати. В епоху феодалізму, що виник на руїнах античного суспільства і розкладу первісно-общинного ладу так званих варварських племен Західної Європи, основні виробники-селяни закріпачуються поміщиками (Ком. Укр., 8, 1966, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 167.