ЗАКРОПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАКРОПИ́ТИСЯ, оплю́ся, о́пишся; мн. закро́пляться; док. Вгамовувати голод, спрагу невеликою кількістю їжі або рідини. Сім’я велика, діточки дрібні, пищать з голоду, а тут ні крихіточки, ні росиночки закропитися… (Коцюб., І, 1955, 94); // ірон. Пити горілку, вино і т. ін. Роман Петрович, просто з ходу, не зупиняючись, закропився перцівкою і.. вискочив у протилежні перонові двері (Коз., Сальвія, 1959, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 169.