ЗАКРО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. закровля́ть; док., перех., рідко. Те саме, що закрива́влювати. Вадим Шостопалько вистрілив з офіцерського маузера просто йому [есесівцеві] в лице… Постріл не був точним, закровив щоку, налякав (Ле, Клен. лист, 1960, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 168.