ЗАКРИВИ́ТИСЯ див. закривля́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 166.

Закриви́тися, влю́ся, вишся, гл.

1) Закривиться, искривиться.

2) — на ко́го. Начать походить на кого, начать дѣлаться кѣмъ. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Гул. Арт. (О. 1861. III. 87).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 54.