ЗАКРИВА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. закривавлять; док., перех. Заливати, покривати, забризкувати кров’ю. Відповзали поранені, приминаючи і закривавлюючи траву (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); // Ранити, травмувати до крові. Спочатку він біг у присмерках лісової хащі, спотикаючись на зотлілих пеньках, розриваючи одяг, закривавивши руки на колючках шипшини й глоду (Скл., Карпати, II, 1954, 385); Він одного разу звихнув було собі ногу, садонув плечем об дерево, закривавив обличчя (Сміл., Зустрічі, 1936, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 164.