ЗАКРА́ЇНА, и, ж.

1. розм. Те саме, що закра́йок. Здіймалися до неба коричневі, закам’янілі після зламу закраїни дупла (Загреб., Європа 45, 1959, 50).

2. спец. Пруг, пружок. Догляд за колесами зводиться до щоденної перевірки затяжки шпильок та гайок, якими кріплять колеса, а також до перевірки стану закраїн ободів: чи не пом’яті вони, чи нема на них гострих виступів та іржі (Автомоб., 1957, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 163.