ЗАКРА́ШУВАТИ¹ див. закраша́ти.

ЗАКРА́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАКРА́СИ́ТИ, а́шу́, а́си́ш, док., перех., розм.

1. Покривати фарбою; фарбувати. На.. картині блищали всякі фарби, якими тільки можна було закрасити її (Н.-Лев., І, 1956, 432).

2. Надавати чому-небудь якогось кольору, забарвлення. Він побіг в пекарню, налив води в той горщик, в котрому була варенуха, закрасив її трохи варенухою й підсипав перцю (Н.-Лев., III, 1956, 111); Закрасивши увесь східень палко-рожевим цвітом, воно [сонце] ще не рушало з-за гори (Мирний, І, 1949, 149); З глибокої рани ринула кров та закрасила білий сніг (Коцюб., І, 1955, 73); // рідко. Забруднювати чим-небудь. Вона витерла руки, закрасивши ними білий хвартух (Коцюб., II, 1955, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 164.