ЗАКРА́ШЕНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до закра́си́ти¹. Гарна та хата, рушниками закрашена (Барв., Опов.., 1902, 180); Хвилю вдивлювалася [Целя] своїми великими чорними очима в.. стіну, закрашену синявими арабесками по сірому тлі (Фр., II, 1950, 288).

ЗАКРА́ШЕНИЙ², а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до закра́си́ти². * Образно. І та потвора стала в людях богом.. Легенди почали складать про неї, Закрашені у густу барву крові (Л. Укр., І, 1951, 422).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 164.