Про УКРЛІТ.ORG

закрадатися

ЗАКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАКРА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.

1. Крадучись, проникати всередину, у межі чого-небудь. — Лише відвернувся [садівник], зараз один [хлопчисько] з того, другий з другого боку до саду закрадається (Фр., II, 1950, 102); Тільки що він [Улас] добре заснув, Юруш закрався тихесенько до хатини (Н.-Лев., III, 1956, 298); Личко дівчини злегка зблідло. — Чи знаєш ти, що жде того, хто сюди закрався? — тут її голос затремтів (Оп., Іду.., 1958, 236); * Образно. Крізь підсліпуваті віконця.. до хати закрадалося ранкове сонце (Чендей, Вітер.., 1958, 30); // перен., перев. у сполуч. із сл. у серце, в душу. Непомітно, мимоволі з’являтися, виникати (про почуття і т. ін.). Тільки іноді, темної ночі, коли..старим людям не спиться, ..а сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови, — тільки в таку добу закрадався сум у Мотрину душу (Мирний, І, 1949, 361); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Міщ., Сіверяни, 1961, 105).

2. Крадькома наближатися до кого-, чого-небудь; підкрадатися. Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем (Н.-Лев., II, 1956, 372); Нагнала [Секлета] кота, що закрадався до кухлика з сметаною (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 54); —Здорова була! — гукнув їй [дівчині] на саме ухо Чіпка, закравшись з-за спини (Мирний, І, 1949, 165); * Образно. Осіння вже пора по-вовчи закрадалась, І холод до кісток рибалок пробирав (Рильський, Поеми, 1957, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 163.

Закрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. закра́стися, дуся, дешся, гл. Прокрадываться, прокрасться, подкрадываться, подкрасться, закрадываться, закрасться, вкрадываться, вкрасться. Оцей ліс колись наш був, а теперка як злодій закрадайся, як вужевки треба. Камен. у. Паня ся закрала, курчаток покрала. Чуб. V. 1124. Кругом, бачите, вода, так не закрадеться туди кішка. Стор. ІІ. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 54.

вгору