ЗАКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, перех., рідко. Док. до ко́їті. Спусти їм —то таке закоять [воїни Турна] І власть твою собі присвоять (Котл., І, 1952, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 152.

Зако́їти, ко́ю, їш, гл. Начать дѣлать дурное. Спусти їм, то таке закоють, і власть твою собі присвоить. Котл. Ен. V. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 51.