ЗАКОШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Покуштувати — Я бажала закоштувати хліба, заробленого власними руками! — відповіла вона (Коб., І, 1956, 350); — Ге даю, — закоштую ще свободи! Пристану до опришків (Фр., IX, 1952, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 162.

Закоштува́ти, ту́ю, єш, гл. Попробовать. Левиц. І. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 54.