ЗАКО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. в кого і без додатка., заст. в кому. Пройматися почуттям кохання, пристрастю до кого-небудь. Максим біснувався, а проте ще дужче закохувався [в Явдоху] (Мирний, І, 1949, 235); Цієї весни молодий солдатський хміль бродив у Маковейовій крові бурхливіше, ніж будь-коли. Юнак закохувався майже в кожну дівчину, що промайнула перед ним (Гончар, III, 1959, 299); — А що вже Катря, —говорю Марусі, —.. таки у йому закохалась! (Вовчок, І, 1955, 190); Лицар стиха одмовляє: «Я, мій друже, закохався…» (Л. Укр., І, 1951, 370).

◊ По [са́мі] ву́ха закоха́тися див. ву́хо.

2. тільки док., у чому, рідше в що. Захопитися чим-небудь. Ще його батько чумакував, і бере було його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах (Вовчок, І, 1955, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 161.

Зако́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. закоха́тися, ха́юся, єшся, гл.

1) Влюбляться, влюбиться. Бодай же я був перше в гробі, ніж я закохався в тобі. Чуб. V. 235. Закохалися обидві в одного Івана. Шевч. 473. Закохався, як чорт в суху вербу. Ном. № 8749. Що зо мною закохався, а з иншою повінчався. Н. п.

2) — в чо́му. Пристращаться, пристраститься къ чему. Ще його батько чумакував, і бере, було, його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах. МВ. ІІ. 75. Ходив він більш для того, що вже в чумацтві закохався. МВ. ІІ. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 53.