ЗАКО́ХАНИЙ, а, е.
1. в кого і без додатка, заст. в кому. Який кохає кого-небудь, закохався (у 1 знач.). [Таня:] Але справді принадна дівчина — ця Темі. Я певна, що вона закохана в Мальованова (Коч., II, 1956, 26); [Мокрина:] А що Конон, то він он як закоханий у тобі, моє янголятко!.. (Кроп., II, 1958, 448); // у знач. ім. зако́ханий, ного, ч.; зако́хана, ної, ж. Людина, яка кохає, закохалася. В садку біліли дві постаті. Чутно тиху розмову закоханих (Головко, I, 1957,57); // Який виражає кохання, захопленість. — Пан Ван… пан Ван… — радісно пищала вона і дивилась на нього закоханими, як у мами, очима (Коцюб., І, 1955, 412); * Образно. І тепер, сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він [кобзар] для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63).
◊ Зако́ханий в се́бе [само́го] — який вважає себе, свої вчинки, розум або зовнішність найкращими; самозакоханий. Такий він [Княжевич].. грубий егоїст, закоханий в себе, що дуже нагадує щедрінівську «торжествующую свинью» (Коцюб., III, 1956, 157); Та й що там могло привернути увагу такого вельможного й вельми.. закоханого в себе самого — без суперника.. — пана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9); Зако́ханий по [са́мі ] ву́ха в кого і без додатка — який безтямно кохає кого-небудь. Зустрів [Рубін] лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав (Сенч., Опов., 1959, 40).
2. в що, рідко в чому. Який захоплений, зачарований чимсь, кохається в чому-небудь. Я закоханий в синь океанну, в свіжий дух, що пливе од ріллі (Сос., II, 1958, 12); Він був справжній вчений, закоханий в науку (Довж., І, 1958, 407); — Я гадав, що вельможна пані — серйозна жінка, а не маленьке дівча, закохане в казках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11).
3. заст. Викоханий, випещений. Закоханий чоловік (Сл. Гп.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 161.