ЗАКОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, розм. Док. до костри́читися. Я до його рідним братом, — а він як закостричиться, так куди тобі (Сл. Гр.); Отак закостричитись, затятись, відвернутись — для цього багато розуму не треба (Гончар, Тронка, 1963, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 161.

Закостри́читися, чуся, чишся, гл. Заартачиться. Я до його рідним братом, — а він як закостричиться, так куди тобі. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 53.