ЗАКОСИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.. ЗАКОСИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Прикрашати, убирати своє волосся або головний убір квітами, стрічками і т. ін.; заквітчуватися. Ще й досі зривають його [терлич] дівчата в нашому селі.. Закосичуються ним, як відцвітають півонії (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 7) [Садівниці:] Закосичились квітками, Вбрали пишні пояси, І стрічками, і шовками Додали собі красі (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 160.

Закоси́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закоси́читися, чуся, чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себѣ голову или головной уборъ цвѣтами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Вх. Зн. 28. Иногда прилагается и къ другимъ украшеніямъ головы, могущимъ играть роль цвѣтовъ. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Гол. Значитъ также и вообще украшаться, украситься цвѣтами. Напр. гуцулы говорятъ, что весною полони́на закоси́читься, т. е. покроется цвѣтами. Шух. І. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 53.