ЗАКОРЮ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що закарлю́чка. Підпис у нього був уже твердий, чіткий, з закорючкою (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 160.