ЗАКОРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоркува́ти. Долгін сів навпроти нього [Максима], поставивши на стіл закорковану пляшку вина (Рибак, Час.., 1960, 850); Шустрі хлопчаки стрілами перелітали під Лавру до пані Капітоліни й назад — туди з карбованцями, переданими батьком потай від матері, а назад — з сороківками, закоркованими кукурудзяними качанами (Смолич, Мир.., 1958, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 160.