ЗАКОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Почати копотіти; затупотіти. Галя собі повернулася, скочила в двір, защепнула хвіртку і — тільки чутно — закапотіла двором (Мирний, II, 1954, 142); Ущухло поле. Тільки коні Закопотіли там то там (Греб., І, 1957, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 158.

Закопоті́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками.

2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. К. ЧР. 154. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там. Греб. 343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 52.