ЗАКОПИ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч.до закопи́лити. Пан Демид любовно споглядав.. принадно закопилену губку [Роксолани], рясно покроплену потом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 10); Вкрай незадоволена, скубла [Сташка] ромашку.. і, ображена, з закопиленою губою, кидала пелюстки у канаву біля стеж ки, на якій стояла з Бронком (Вільде, Сестри.., 1958, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 158.