ЗАКОНОДА́ВЧО, присл. Шляхом встановлення, видання відповідного закону (у 1 знач.). Великі, всесвітньоісторичні завоювання радянського народу в боротьбі за комунізм законодавчо закріплені в Конституції СРСР (Літ. газ., 10.XII 1953, 2); У соціалістичному суспільстві право на працю не тільки проголошено, а й законодавчо закріплене і реально забезпечене завдяки ліквідації експлуатації, знищенню безробіття, відсутності криз у виробництві і т. д. (Ком. Укр., 2, 1965, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 157.