Про УКРЛІТ.ORG

законодавець

ЗАКОНОДА́ВЕЦЬ, вця, ч.

1. Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.). — Не можемо бути вчителями й законодавцями, — будемо репортерами (Фр., VI, 1951, 208); Мужній воїн, далекоглядний державний діяч і законодавець, тонкий дипломат, Ярослав залишив по собі глибокий слід в історії.. Київської Русі (Рад. Укр., 29.XII 1946, 3).

2. чого, перен. Про кого-небудь, чий вплив є вирішальним у виробленні правил громадської поведінки людей, смаків, мод і т. ін. Театру злий законодавець Почесний опікун куліс, Онєгін наш уже в театрі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 156.

вгору