ЗАКОЛИ́СЛИВО. Присл. до заколи́сливий. У хаті спокійно й заколисливо тюрлюкав цвіркунець (Ю. Янов., І, 1954, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 152.