ЗАКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і чим. Почати коливати, надавати чому-небудь розміреного, повторюваного руху з боку на бік, згори вниз. Натовп зарухався, заколивав сотнями голів (Епік, Тв., 1958, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 152.

Заколива́ти, ва́ю, єш, гл. Закачать, заколебать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 51.